Серія вебінарів проєкту «Молодь за майбутнє України: діалог, дослідження та творча медіаробота для консолідації українського суспільства та православ’я» триває. Якщо перша зустріч була присвячена поняттям спільного блага, чеснот і справедливості, то другий вебінар став спробою відповісти на ще складніші запитання: хто такий українець сьогодні, як формується наша спільна ідентичність і якою має бути країна після війни.

Другу інтерактивну зустріч із молоддю знову провів доктор філософських наук, професор Державного університету «Київський авіаційний інститут» Геннадій Христокін.

Це була не академічна лекція у звичному розумінні. Після короткого теоретичного вступу учасники знову працювали в командах, отримавши три великі практичні завдання, кожне з яких вимагало не пошуку «правильної відповіді», а спільного осмислення майбутнього України.

Перший блок був присвячений ідентичності.

Хто такий українець сьогодні? Чи визначає нас мова, культура, громадянська позиція, свобода, досвід війни, чи, можливо, щось інше?

Молоді люди аналізували різні моделі української ідентичності, дискутували, сперечалися, шукали власні формулювання.

Одним із найцікавіших висновків стало усвідомлення того, що сьогодні українці дуже часто визначають себе через боротьбу за свободу і через відмінність від росії. Водночас учасники погодилися: цього недостатньо. Україна не може будувати свою ідентичність лише як заперечення іншої держави. Вона має дедалі чіткіше формувати власне позитивне “я” — через цінності, культуру, відповідальність, свободу та спільне бачення майбутнього.

Друге завдання переносило учасників у площину державотворення.

Команди шукали відповіді на питання, яке сьогодні звучить особливо актуально: де взяти нове покоління відповідальних людей, здатних будувати сучасну українську державу?

Учасники обговорювали різні сценарії: чи можуть зміни починатися з нових освітніх програм, із невеликих успішних реформ, із досвіду ветеранів, із молодіжних ініціатив або через залучення українців, які працюють за кордоном. Дискусія показала, що побудова сильних інституцій неможлива лише завдяки законам чи кадровим рішенням. Вона починається із формування людей, готових брати на себе відповідальність.

Третє практичне завдання стосувалося громадської активності.

Учасники намагалися знайти відповідь на непросте питання: як зробити так, щоб молодіжні ініціативи не зникали після завершення грантів, а продовжували жити завдяки самим людям?

Команди пропонували власні моделі сталих громадських рухів, обговорювали партнерство місцевого бізнесу, взаємопідтримку всередині громад, розвиток локального лідерства та нові форми самоорганізації. Спільним висновком стало розуміння того, що довготривалі зміни народжуються тоді, коли люди об’єднуються не лише навколо фінансування, а передусім навколо довіри, спільних цінностей і відповідальності одне за одного.

Саме такий формат — коли філософські ідеї відразу проходять перевірку практикою, а молодь не лише слухає, а й дискутує, аргументує та створює власні рішення, — стає характерною рисою всієї серії вебінарів проєкту.

Попереду на учасників чекають нові зустрічі з українськими інтелектуалами, журналістами, дослідниками та практиками. Адже головна мета проєкту — не просто дати знання, а допомогти молодим людям навчитися мислити, працювати в команді та створювати власні проєкти для розвитку своїх громад і майбутнього України.