Владислав Бойко — виходець з Вараша, міста-супутника Рівненської атомної електростанції. Ще під час навчання у школі він активно пізнавав роботу енергооб’єкта, проходив стажування у ХЦ та ЦВтаК. Здобув гран-прі у конкурсі наукових робіт “Ядерна енергія та світ” з темою “Інтеграція української енергосистеми до європейської ENTSO-E”. Саме тому у нього ми і вирішили запитати те, що нам цікаво про РАЕС та атомну енергетику!
1. Яким чином Рівненська АЕС залучає молодь у атомну галузь, чим саме тебе зацікавила ця тематика?
Рівненська АЕС організовує конкурси дитячих малюнків, захисти наукових робіт у МАН та власних конкурсах, організовує щороку Ядерну Школу для школярів громади. Мене ядерна тематика зацікавила завдяки можливості долучитися до роботи найважливішого підприємства нашого регіона, я побачив зсередини технологічні процеси на АЕС та зрозумів стратегічну важливість нашої галузі.
2. Чи є зараз у суспільстві загроза радіофобії, стереотипів щодо атомної галузі та її розвитку?
Масова радіофобія та застарілі стереотипи щодо небезпеки атомних станцій фактично стерті російськими цілеспрямованими ударами по об’єктах теплової та гідрогенерації. Суспільство з кожним роком дедалі чіткіше усвідомлює, що саме вітчизняні АЕС тримають енергосистему України, надійно забезпечуючи понад 50% базової генерації в умовах безпрецедентних і критичних навантажень воєнного часу.
3. Як широке впровадження штучного інтелекту може вплинути на розвиток галузі та місце молоді у ній?
Впровадження штучного інтелекту найперше суттєво розширить можливості точного аналізу масивів даних у всіх, навіть вторинних сферах діяльності АЕС — від оптимізації логістики до обслуговування обладнання. Це означає, що вже найближчим часом РАЕС та інші станції потребуватимуть кваліфікованих спеціалістів із ШІ, відкриваючи величезний простір для працевлаштування та професійного розвитку технічно підкованої молоді.
4. Які економічні моделі лежать в основі рентабельності базової генерації в Україні?
В основі лежить глибоко соціально-орієнтована модель покладання спеціальних обов’язків (ПСО), яка утримує стабільно низьку ціну на електроенергію для населення виключно за рахунок ресурсів Енергоатома. При цьому самій галузі критично не вистачає вільних коштів на розвиток, будівництво нових реакторів та модернізацію наявних.
5. Як учасники проєкту «Молодь за майбутнє України» можуть сприяти розвитку атомної генерації у своїх громадах, не маючи безпосередньо роботи на АЕС?
Учасники нашої програми здатні стимулювати розвиток галузі через роботу в суміжних технічних та IT-сферах, молодіжне лідерство й активну просвітницьку діяльність. Почати варто з того, аби поширювати правдиву інформацію про надійність експлуатації АЕС та пояснення своїм друзям реальних можливостей і технічних обмежень так званої «зеленої» енергетики, яку часто протиставляють нібито небезпечній атомній.
6. Якою ти бачиш роль атомної генерації та міст-супутників у повоєнній відбудові України?
За атомною енергетикою стоїть основа повоєнної відбудови, оскільки це об’єктивно найдешевше, екологічно чисте та стабільне джерело енергії без шкідливих викидів у середовище. Міста-супутники АЕС мають усі необхідні інфраструктурні передумови стати потужними хабами для розміщення енергоємних дата-центрів та розвитку новітньої інтелектуальної промисловості, залишаючись при цьому комфортними, безпечними та тихими осередками.
